Тема 2. Психологія особистості

 


БЛОК 1

Завдання 1. Які з названих понять можна віднести до пам’яті, а які

характеризують поняття уяви?

Досвід, упізнавання, мрія, забування, пригадування, збереження, мета, відтворення образу, наслідки впливу подразника, передбачення, творчість, відображення, що випереджає, мрії, відтворення образу, спогад, фіксація інформації, узагальнений чуттєвий образ, запам’ятовування, ілюзія, фантазія, модель майбутнього, розповідь про минуле, розповідь про майбутнє, ідеал, гіпотеза, уява, галюцинація, ремінісценція, словесний портрет.

Завдання 2. Проаналізуйте подані твердження. Які з них неправильні?

Поясніть свою точку зору.

1. Механізм короткочасної пам’яті дозволяє інформації зберігатися менше секунди.

2. Ємність довгострокової пам’яті й тривалість зберігання в ній інформації залежить від важливості матеріалу, що запам’ятовується.

3. Інформація завжди легше відтворюється в тому контексті, у якому відбувалося її запам’ятовування.

4. Ми завжди довше пам’ятаємо про роботу, яку встигли закінчити.

5. Серйозне опрацювання матеріалу протягом короткого часу призводить до більш ефективного запам’ятовування, ніж тривале його вивчення.

6. Завжди легше згадати будь-який елемент минулого досвіду, ніж упізнати його серед інших предметів.

БЛОК 2

1. Індивідуально-психологічні властивості особистості. Типи нервової системи. Темперамент. Типи темпераменту. Задатки.

Індивідуально-психологічні властивості особистості – це стійкі, унікальні особливості психіки людини, які відрізняють її від інших і визначають її поведінку, реакції та ставлення до світу. До них належать темперамент, характер, здібності та спрямованість.

Типи нервової системи (за І.П. Павловим) є фізіологічною основою індивідуальних відмінностей. Вони характеризуються силою, врівноваженістю та рухливістю нервових процесів (збудження та гальмування):

  • Сила: Здатність нервових клітин витримувати тривалі або сильні навантаження.
  • Врівноваженість: Співвідношення процесів збудження та гальмування.
  • Рухливість: Швидкість зміни процесів збудження та гальмування.

Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей людини, що характеризують динаміку її психічної діяльності: швидкість, інтенсивність, темп і ритм психічних процесів, ступінь емоційної збудливості. Темперамент є вродженою властивістю і практично не змінюється протягом життя. Він не визначає зміст психіки (що людина думає чи відчуває), а лише її форму (як вона це робить).

Типи темпераменту (за Гіппократом, пізніше розроблені І.П. Павловим):

·       Холерик: Сильний, неврівноважений, рухливий тип нервової системи. Характеризується швидкими, сильними, але нестійкими емоціями, імпульсивністю, енергійністю, схильністю до різких змін настрою.

·       Сангвінік: Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. Відрізняється жвавістю, оптимізмом, легкістю у спілкуванні, швидкою зміною вражень, високою працездатністю, але може бути поверхневим.

·       Флегматик: Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи. Характеризується спокоєм, повільністю, стабільністю, низькою емоційною збудливістю, наполегливістю, схильністю до рутинної роботи.

·       Меланхолік: Слабкий, неврівноважений, інертний тип нервової системи. Відрізняється високою чутливістю, вразливістю, схильністю до глибоких переживань, замкнутістю, низькою активністю, швидкою стомлюваністю.

Задатки – це вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, органів чуття та руху, які є природною передумовою для розвитку здібностей. Задатки самі по собі не є здібностями, а лише потенціалом для їх формування. Наприклад, особливості будови голосових зв'язок можуть бути задатками для музичних здібностей.

2. Психосоціальні властивості людини. Характер: його структура та формування.

Психосоціальні властивості людини – це індивідуальні особливості психіки, які формуються та проявляються у взаємодії людини з соціальним середовищем. Вони відображають вплив суспільства, виховання, культури та міжособистісних відносин на особистість. До них належить, перш за все, характер.

Характер (від грецького "character" – риса, ознака) – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей особистості, що виявляються у її типових способах поведінки, ставленні до дійсності та інших людей. Характер формується протягом життя і є соціально обумовленим.

Структура характеру включає в себе системи ставлень особистості:

  • Ставлення до інших людей: (наприклад, колективізм, егоїзм, альтруїзм, чуйність, грубість).
  • Ставлення до діяльності: (наприклад, працьовитість, лінь, відповідальність, недбалість, ініціативність).
  • Ставлення до себе: (наприклад, самооцінка, самокритичність, скромність, зарозумілість, почуття власної гідності).
  • Ставлення до речей: (наприклад, ощадливість, марнотратство, акуратність).

Формування характеру – це складний і тривалий процес, що відбувається під впливом багатьох факторів:

  • Виховання: Сім'я, школа, соціальні інститути відіграють ключову роль у формуванні моральних норм, цінностей, звичок.
  • Соціальне середовище: Культура, суспільні відносини, групи, до яких належить людина, впливають на її поведінку та світогляд.
  • Діяльність: Практична діяльність, навчання, праця, спілкування формують і закріплюють певні риси характеру.
  • Життєвий досвід: Пережиті події, успіхи та невдачі, кризи та досягнення залишають свій відбиток на характері.
  • Самовиховання: Свідома робота над собою, розвиток бажаних рис та подолання небажаних.

3. Основні теорії особистості. Психологічна структура особистості.

Існує безліч теорій особистості, кожна з яких пропонує своє розуміння її структури, розвитку та функціонування. Деякі з найвпливовіших:

  • Психодинамічні теорії (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер): Акцентують увагу на несвідомих мотивах, конфліктах та ранньому дитячому досвіді як визначальних факторах особистості.
  • Гуманістичні теорії (А. Маслоу, К. Роджерс): Підкреслюють унікальність людини, її прагнення до самоактуалізації, особистісного зростання та реалізації власного потенціалу.
  • Когнітивні теорії (Дж. Келлі, А. Бек): Зосереджуються на тому, як люди сприймають, інтерпретують та обробляють інформацію, і як ці когнітивні процеси впливають на їхню поведінку та емоції.
  • Рисові теорії (Г. Олпорт, Р. Кеттелл, Г. Айзенк): Визначають особистість як сукупність стійких рис (диспозицій), які можна виміряти та які передбачають поведінку.
  • Соціально-когнітивні теорії (А. Бандура): Наголошують на взаємодії між особистістю, поведінкою та середовищем, а також на ролі навчання через спостереження та саморегуляції.

Психологічна структура особистості – це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих компонентів, що утворюють цілісну систему особистості. Хоча різні теорії пропонують свої моделі, можна виділити основні складові:

  • Спрямованість особистості: Сукупність потреб, мотивів, інтересів, переконань, ідеалів, світогляду, що визначають основні життєві цілі та цінності людини.
  • Здібності: Індивідуально-психологічні особливості, що забезпечують успішне виконання певних видів діяльності (наприклад, музичні, математичні, організаторські здібності).
  • Характер: Сукупність стійких рис, що проявляються у ставленні до себе, інших, діяльності та речей.
  • Темперамент: Динамічні особливості психічної діяльності (швидкість, інтенсивність, емоційність).

4. Поняття про мотивацію. Мотиваційна сфера у людини. Спрямованість як система відношень особистості до дійсності.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до дії, визначають її активність, спрямованість, інтенсивність та наполегливість у досягненні цілей. Це процес, що пояснює, чому люди роблять те, що вони роблять.

Мотиваційна сфера у людини – це складна, ієрархічна система, що включає в себе:

  • Потреби: Стан нужди або нестачі чогось, що є необхідним для існування та розвитку особистості (наприклад, фізіологічні потреби, потреба в безпеці, любові, повазі, самоактуалізації).
  • Мотиви: Усвідомлені або неусвідомлені спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням потреб. Мотив відповідає на питання "заради чого?" або "навіщо?" людина діє.
  • Цілі: Усвідомлений образ бажаного результату діяльності, на досягнення якого спрямовані зусилля.
  • Інтереси: Пізнавальні мотиви, що виражають спрямованість особистості на певні об'єкти або види діяльності.
  • Переконання: Стійкі погляди та принципи, що визначають поведінку та ставлення людини до світу.

Спрямованість особистості – це система домінуючих мотивів, потреб, інтересів, цілей, цінностей та переконань, які визначають основний напрямок життєдіяльності людини, її ставлення до суспільства, інших людей, до себе та до своєї діяльності. Спрямованість є центральним компонентом особистості, що інтегрує всі її властивості та визначає її життєвий шлях. Вона може бути особистісною (спрямованість на себе), діловою (спрямованість на завдання) або комунікативною (спрямованість на взаємодію з іншими).




Немає коментарів:

Дописати коментар

Практична робота 5 Тема: Сучасний психологічний портрет споживача товарів

  Практична робота 5     Тема: Сучасний психологічний портрет споживача товарів   Завдання 1. Складання психологічного портрета споживач...