Тема 3. Психічні процеси та стани

 

1. Поняття та класифікація психічних процесів. Відчуття, їх види та характеристики.

Психічні процеси – це динамічні зміни психіки, що мають початок, розвиток і кінець. Вони забезпечують первинне відображення та перетворення інформації з навколишнього світу та внутрішнього середовища організму. Психічні процеси є основою для всіх інших психічних явищ – станів та властивостей особистості.

Класифікація психічних процесів:

1.     Пізнавальні (когнітивні) процеси: Забезпечують відображення та переробку інформації. До них належать:

o    Відчуття

o    Сприймання

o    Увага

o    Пам'ять

o    Мислення

o    Уява

o    Мовлення

2.     Емоційні процеси: Відображають суб'єктивне ставлення людини до навколишнього світу та до себе. До них належать:

o    Емоції

o    Почуття

o    Настрої

o    Афекти

3.     Вольові процеси: Забезпечують свідому регуляцію поведінки та діяльності, спрямовану на досягнення мети. До них належать:

o    Прийняття рішень

o    Постановка цілей

o    Здійснення вольових зусиль

Відчуття – це найпростіший психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності, а також внутрішніх станів організму, що безпосередньо впливають на органи чуття. Відчуття є первинним джерелом усіх наших знань про світ.

Види відчуттів (за модальністю аналізатора):

• Зорові: Відображають колір, світло, форму, розмір об'єктів.
• Слухові: Відображають висоту, тембр, гучність звуків.
• Нюхові: Відображають запахи.
• Смакові: Відображають смакові якості (солодке, кисле, гірке, солоне, умамі).
• Дотикові (тактильні): Відображають тиск, дотик, вібрацію.
• Температурні: Відображають тепло та холод.
• Больові: Сигнал про руйнівний вплив на організм.
• Кінестетичні (рухові): Відображають положення та рух частин тіла.
• Вестибулярні: Відображають положення тіла в просторі, рівновагу.
• Органічні: Відображають стан внутрішніх органів (голод, спрага, нудота).

Характеристики відчуттів:

• Якість: Специфічна особливість відчуття, що відрізняє його від інших (наприклад, колір, висота звуку).
• Інтенсивність: Кількісна характеристика відчуття, що залежить від сили подразника та функціонального стану аналізатора.
• Тривалість: Час, протягом якого відчуття зберігається після припинення дії подразника.
• Просторова локалізація: Віднесення відчуття до певної частини тіла або до зовнішнього простору.
• Абсолютний поріг чутливості: Мінімальна сила подразника, яка здатна викликати ледь помітне відчуття.
• Диференційний поріг чутливості: Мінімальна різниця між двома подразниками, при якій вони відчуваються як різні.
• Адаптація: Зміна чутливості аналізатора під впливом тривалої дії подразника (наприклад, звикання до запаху).
• Сенсибілізація: Підвищення чутливості аналізатора внаслідок взаємодії аналізаторів або тренування.
• Синестезія: Виникнення відчуття однієї модальності під впливом подразника іншої модальності (наприклад, "бачити" звук).

2. Сприймання, його види та властивості.

Сприймання (перцепція) – це психічний процес відображення предметів і явищ об'єктивної дійсності в сукупності їх властивостей та частин, що безпосередньо впливають на органи чуття. На відміну від відчуттів, які відображають окремі властивості, сприймання формує цілісний образ.

Види сприймання:

• За провідним аналізатором:
• Зорове: Сприймання форми, розміру, кольору, глибини, руху об'єктів.
• Слухове: Сприймання мови, музики, шумів.
• Дотикове: Сприймання форми, текстури, температури об'єктів через дотик.
• Нюхове, смакове, кінестетичне, вестибулярне тощо.
• За формою існування матерії:
• Сприймання простору: Розмір, форма, глибина, взаємне розташування об'єктів.
• Сприймання часу: Тривалість, послідовність, швидкість подій.
• Сприймання руху: Переміщення об'єктів у просторі.
• За рівнем організації:
• Предметне сприймання: Розпізнавання конкретних предметів.
• Соціальне сприймання (перцепція): Сприймання та розуміння інших людей.

Властивості сприймання:

• Предметність: Сприймання завжди є відображенням певних предметів або явищ, а не просто сукупності відчуттів.
• Цілісність: Сприймання формує цілісний образ об'єкта, навіть якщо ми сприймаємо лише його окремі частини.
• Структурність: Сприймання організує окремі елементи в певну структуру, виділяючи головне та другорядне.
• Константність: Відносна сталість сприйманих образів при зміні умов сприймання (наприклад, колір об'єкта здається незмінним при різному освітленні).
• Осмисленість: Сприймання завжди пов'язане з попереднім досвідом, знаннями та розумінням того, що сприймається.
• Вибірковість (селективність): Здатність сприймати лише певні об'єкти або їх властивості, ігноруючи інші.
• Апперцепція: Залежність сприймання від попереднього досвіду, знань, інтересів, установок особистості.

3. Увага, її властивості та види.

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на певному об'єкті, явищі або діяльності при одночасному відволіканні від усього іншого. Увага не є самостійним психічним процесом, а супроводжує всі інші психічні процеси, підвищуючи їх ефективність.

Властивості уваги:

• Стійкість: Тривалість утримання уваги на одному об'єкті або діяльності.
• Зосередженість (концентрація): Ступінь інтенсивності уваги, глибина занурення в об'єкт.
• Обсяг: Кількість об'єктів, які можуть бути одночасно чітко сприйняті в полі уваги.
• Розподіл: Здатність одночасно виконувати кілька видів діяльності або утримувати в полі уваги кілька об'єктів.
• Переключення: Свідоме переведення уваги з одного об'єкта на інший.
• Коливання: Періодичні, мимовільні зміни інтенсивності уваги.

Види уваги:

• Мимовільна (ненавмисна) увага: Виникає без свідомого наміру та вольових зусиль. Спричинена новизною, інтенсивністю, контрастом подразників, а також їх відповідністю інтересам та потребам людини.
• Довільна (навмисна) увага: Виникає свідомо, за допомогою вольових зусиль. Пов'язана з постановкою мети та контролем її досягнення.
• Післядовільна увага: Виникає після довільної, коли діяльність стає настільки цікавою та захоплюючою, що людина продовжує зосереджуватися на ній без додаткових вольових зусиль.

4. Пам'ять. Процеси пам'яті. Види пам'яті.

Пам'ять – це психічний процес відображення минулого досвіду, що полягає в запам'ятовуванні, зберіганні, відтворенні та забуванні інформації. Пам'ять є основою навчання, розвитку особистості та адаптації до навколишнього світу.

Процеси пам'яті:

• Запам'ятовування (кодування): Процес введення інформації в пам'ять. Може бути:
• Мимовільним: Інформація запам'ятовується без свідомого наміру.
• Довільним: Інформація запам'ятовується з певною метою та використанням спеціальних прийомів (мнемотехнік).
• Механічним: Багаторазове повторення без осмислення.
• Смисловим: Запам'ятовування, засноване на розумінні змісту інформації.
• Зберігання: Утримання інформації в пам'яті протягом певного часу.
• Відтворення (декодування): Процес вилучення інформації з пам'яті. Може бути:
• Впізнавання: Розпізнавання об'єкта при повторній зустрічі з ним.
• Відтворення: Активне пригадування інформації без її повторного сприйняття.
• Пригадування: Більш складний процес, що вимагає зусиль для вилучення інформації.
• Забування: Втрата здатності відтворювати раніше запам'ятовану інформацію. Це природний процес, який допомагає звільняти пам'ять від непотрібної інформації.

Види пам'яті:

• За характером психічної активності:
• Рухова (моторна): Пам'ять на рухи та їх послідовності (навички).
• Емоційна: Пам'ять на пережиті емоції та почуття.
• Образна: Пам'ять на образи (зорові, слухові, нюхові тощо).
• Словесно-логічна (смислова): Пам'ять на думки, поняття, судження, логічні зв'язки.
• За тривалістю зберігання інформації:
• Сенсорна (миттєва): Зберігає інформацію протягом дуже короткого часу (до 1-2 секунд) у вигляді відчуттів.
• Короткочасна: Зберігає невеликий обсяг інформації протягом 15-30 секунд. Обмежена за обсягом (7 ± 2 одиниці інформації).
• Довготривала: Зберігає інформацію протягом тривалого часу, іноді все життя. Обсяг практично необмежений.
• За наявністю мети:
• Мимовільна: Інформація запам'ятовується без спеціальної мети.
• Довільна: Інформація запам'ятовується з певною метою та вольовими зусиллями.