Тема 4. Психологічні аспекти спілкування

 

1. Поняття спілкування. Засоби спілкування. Структура спілкування.

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення та розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності. Воно включає обмін інформацією, взаємодію та взаємне сприйняття. Спілкування є фундаментальною умовою існування людини як соціальної істоти.

Засоби спілкування:

Спілкування здійснюється за допомогою різноманітних засобів, які можна умовно поділити на вербальні та невербальні.

• Вербальні засоби: Це мова, слова, усне та письмове мовлення. Вони є основним засобом передачі інформації, думок, ідей.
• Мовлення: Включає лексику (словниковий запас), граматику (правила побудови фраз), синтаксис (побудова речень).
• Інтонація: Зміна висоти, гучності, тембру голосу, що передає емоції та ставлення.
• Темп мовлення: Швидкість вимови слів.
• Паузи: Зупинки в мовленні, які можуть підкреслювати важливість сказаного або виражати емоції.
• Невербальні засоби: Це немовні сигнали, які супроводжують або замінюють вербальне спілкування. Вони передають емоції, ставлення, наміри, часто неусвідомлено.

o    Кінесика: Мова тіла (жести, міміка, пантоміміка, пози).

• Міміка: Вираз обличчя, що відображає емоції (радість, смуток, здивування, гнів).
• Жести: Рухи рук, що доповнюють або замінюють слова.
• Пантоміміка: Загальна моторика тіла, хода, постава.

o  Окулесика: Контакт очей, погляд. Може виражати інтерес, довіру, агресію, сором'язливість.

o  Проксеміка: Організація простору спілкування, відстань між співрозмовниками. Виділяють інтимну, особисту, соціальну та публічну зони.

o  Такесика: Дотики (потискання рук, погладжування, обійми).

o  Паралінгвістика: Немовні звукові сигнали (сміх, плач, зітхання, кашель, шепіт).

o  Екстралінгвістика: Включення в мовлення пауз, заповнювачів (е-е, м-м), темпу, висоти голосу.

Структура спілкування:

У структурі спілкування виділяють три взаємопов'язані сторони:

1.     Комунікативна сторона (обмін інформацією): Це передача та прийом інформації між учасниками спілкування. Вона включає:

o    Передачу повідомлень: Використання вербальних та невербальних засобів.

o    Розуміння повідомлень: Декодування інформації, врахування контексту та особистісних особливостей.

o    Зворотний зв'язок: Реакція на отримане повідомлення, що дозволяє коригувати процес спілкування.

2.     Інтерактивна сторона (організація взаємодії): Це організація спільної діяльності, обмін діями, координація зусиль. Вона включає:

o    Координацію дій: Узгодження планів, розподіл ролей.

o    Взаємний вплив: Зміна поведінки, думок, почуттів під впливом іншого.

o    Спільне прийняття рішень: Досягнення консенсусу.

3.     Перцептивна сторона (сприйняття та розуміння людьми один одного): Це процес формування образу іншої людини, її сприйняття та розуміння. Вона включає:

o    Пізнання іншої людини: Формування уявлень про її особистісні якості, мотиви, наміри.

o    Взаєморозуміння: Досягнення спільного розуміння ситуації, цілей, емоцій.

o    Встановлення відносин: Формування симпатії, довіри, поваги або їх відсутність.

2. Механізми, що лежать в основі сприймання співрозмовників один одного: ідентифікація, рефлексія, стереотипізація, емпатія, еспектація.

При сприйнятті та розумінні інших людей у спілкуванні діють різні психологічні механізми:

• Ідентифікація: Механізм уподібнення себе іншій людині, спроба поставити себе на її місце, щоб краще зрозуміти її думки, почуття, мотиви. Це своєрідне "вживання в роль" іншого.
• Рефлексія: Усвідомлення людиною того, як вона сприймається іншими людьми. Це не просто знання про те, як мене бачать інші, а розуміння того, як інші розуміють мої думки та почуття.
• Стереотипізація: Схильність приписувати людині певні риси або характеристики на основі її приналежності до певної соціальної групи (національність, професія, стать, вік). Стереотипи спрощують сприйняття, але можуть призводити до упереджень та помилок.
• Емпатія: Здатність до співпереживання, розуміння емоційного стану іншої людини, вміння "відчувати" те саме, що й вона, не втрачаючи при цьому власної ідентичності. Емпатія є основою для ефективного міжособистісного спілкування.
• Еспектація (очікування): Очікування певних дій, поведінки, ставлення від іншої людини. Ці очікування можуть впливати на наше сприйняття та взаємодію, іноді призводячи до "самоздійснюваних пророцтв".

3. Психологічні типи «шкідливих» працівників. Ефективність спілкування.

У контексті спілкування, особливо в професійній сфері, виділяють певні психологічні типи працівників, які можуть ускладнювати взаємодію та знижувати ефективність роботи. Важливо розуміти, що ці "типи" є узагальненнями і не повинні використовуватися для навішування ярликів.

Деякі психологічні типи, які можуть створювати труднощі в спілкуванні:

• "Агресор": Схильний до конфліктів, відкритої агресії, критики, знецінення інших. Його спілкування часто спрямоване на домінування.
• "Пасивний агресор": Виражає агресію приховано, через саботаж, ігнорування, уникнення відповідальності, поширення пліток.
• "Жертва": Постійно скаржиться, шукає співчуття, перекладає відповідальність на інших, уникає активних дій.
• "Всезнайко": Намагається показати свою перевагу, перебиває, дає непрохані поради, не сприймає чужої думки.
• "Песиміст/Нігативіст": Завжди бачить лише негативні сторони, заперечує ідеї, демотивує інших.
• "Пліткар": Поширює чутки, обговорює колег за спиною, створює негативну атмосферу.
• "Маніпулятор": Використовує приховані методи впливу, щоб досягти своїх цілей за рахунок інших.

Ефективність спілкування:

Ефективне спілкування – це спілкування, яке дозволяє учасникам досягти поставлених цілей, забезпечити взаєморозуміння, встановити позитивні взаємини та мінімізувати конфлікти.

Критерії ефективності спілкування:

• Досягнення мети: Чи вдалося реалізувати поставлені завдання спілкування?
• Взаєморозуміння: Чи правильно зрозуміли співрозмовники одне одного?
• Задоволеність: Чи задоволені учасники процесом та результатом спілкування?
• Збереження/покращення відносин: Чи не погіршилися відносини між співрозмовниками?
• Відсутність конфліктів: Чи вдалося уникнути або конструктивно вирішити конфлікти?

Шляхи підвищення ефективності спілкування:

• Активне слухання: Уважне, неупереджене слухання співрозмовника, демонстрація розуміння.
• Ясність та чіткість висловлювань: Формулювання думок простою та зрозумілою мовою.
• Емпатія: Здатність розуміти та співпереживати емоціям іншого.
• Конструктивний зворотний зв'язок: Надання інформації про те, як сприймається поведінка іншого, без критики особистості.
• Вміння керувати емоціями: Здатність контролювати власні емоції та реагувати на емоції інших адекватно.
• Повага до співрозмовника: Визнання його права на власну думку, почуття.
• Використання невербальних засобів: Відповідність невербальних сигналів вербальному повідомленню.
• Вирішення конфліктів: Вміння знаходити компроміси та спільні рішення.

4. Механізми впливу на інших людей під час спілкування: переконання, навіювання, зараження, наслідування. Маніпулювання та актуалізація.

Під час спілкування люди постійно впливають одне на одного, змінюючи думки, почуття, поведінку. Існують різні механізми такого впливу:

• Переконання: Метод впливу, заснований на логічній аргументації, зверненні до розуму та свідомості людини. Мета – змінити її думки, погляди, ставлення шляхом наведення доказів, фактів, логічних висновків. Переконання вимагає активної розумової діяльності від того, кого переконують.
• Навіювання (сугестія): Метод впливу, заснований на некритичному сприйнятті інформації. Навіювання здійснюється без логічного обґрунтування, за рахунок авторитету, емоційного стану або спеціальних прийомів. Воно діє на несвідомому або підсвідомому рівні, викликаючи певні стани, думки, дії.
• Зараження: Механізм впливу, що проявляється в несвідомому, мимовільному перейманні емоційного стану, настрою, поведінки іншої людини або групи. Це відбувається в натовпі, під час масових заходів, коли емоції передаються від однієї людини до іншої.
• Наслідування: Механізм впливу, що полягає в усвідомленому або несвідомому відтворенні дій, поведінки, манер, думок іншої людини, яка є зразком або авторитетом. Наслідування відіграє важливу роль у процесі соціалізації та навчання.

Маніпулювання та актуалізація:

• Маніпулювання: Це прихований, нечесний, часто егоїстичний вплив на іншу людину з метою досягнення власних цілей за рахунок її інтересів. Маніпулятор використовує слабкості, емоції, неусвідомлені мотиви іншого, щоб змусити його діяти бажаним для себе чином. Маніпулювання руйнує довіру та відносини.
• Актуалізація: Це процес розкриття та реалізації внутрішнього потенціалу особистості, її прагнення до самовдосконалення, зростання та досягнення своїх життєвих цілей. У контексті спілкування, вплив, спрямований на актуалізацію, полягає в тому, щоб допомогти іншій людині розкрити свої сильні сторони, повірити в себе, знайти внутрішні ресурси для розвитку. Це позитивний, етичний вплив, що сприяє зростанню особистості.